Трансполярна магістраль
Трансполярна магістраль | |
Країна | Росія і СРСР |
---|---|
Власник | Міністерство внутрішніх справ СРСР |
Розташування штаб-квартири | Абезь, Ігарка, Yermakovod, Салехард і Печора |
Дата офіційного відкриття | 1949 |
Дата офіційного закриття | 1953 |
Ширина колії | російська колія |
Довжина або відстань | 1297 км |
Трансполярна магістраль у Вікісховищі |
Координати: 65°51′ пн. ш. 88°04′ сх. д. / 65.850° пн. ш. 88.067° сх. д.
Трансполярна магістраль | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Трансполярна магістраль або Залізниця Салехард — Ігарка — недобудована ширококолійна залізниця (1524 мм) в північному Сибіру. Залізниця була проектом Радянської системи ГУЛАГ у 1947—1953 роках. Будівництво залізниці було заплановано і запроваджено у двох окремих проектах ГУЛАГу — 501 залізниця, що мала починатися від річки Об, і 503 залізниця, що мала починатися від річки Єнісей, частина грандіозного проекту Йосипа Сталіна щодо охоплення залізничною мережею півночі Сибіру, щоб досягти східних територій Радянського Союзу[1][2]
Запланований маршрут від Ігарки до Салехарду мав бути 1297 км завдовжки. Проект був побудований в основному ув'язненими, зокрема політичними в'язнями[3], під час будівництва тисячі осіб загинули[3][4]
Перебудована ділянка залізниці між Новим Уренгоєм та Надимом експлуатується, також як ділянка від Лабитнангі з'єднана з материковою залізницею через Воркуту. Лінію від Салехарду до Надиму планується добудувати[5], в тому числі новий міст через Об в Салехарді для з'єднання з материковою частиною російської залізниці через Лабитнангі[6]
Мета проекту[ред. | ред. код]
На меті проекту три завдання: полегшити експорт нікелю Норильську; забезпечити роботою тисячі повоєнних в'язнів та військовополонених; з'єднати глибоководні морські порти Ігарка і Салехард з материковою російською залізничною мережею. Під час Другої світової війни радянська промисловість була перебазована до Західного Сибіру, при цьому збільшилась значимість річкових систем сточища Північного Льодовитого океану.
Історія[ред. | ред. код]
Праця ув'язнених використовувалась для побудови залізниць царської Росії, а пізніше у Радянському Союзі під час швидкої індустріалізації 1930-х років.
Будівництво залізниці Салехард-Ігарка почалося влітку 1949 року під керівництвом полковника Василя Барабанова. 501 Трудовий табір почав роботу на схід від Салехарда, в той час як 503 трудовий табір розташувався на захід від Ігарки. Планувалося будівництво одноколійної залізничної лінії з 28 станціями і 106 роз'їздами. Для перетину річища Обі завширшки 2,3 км та Єнісею — 1,6 км влітку були використані пороми, а взимку кригою прокладали через річки тимчасову залізничну колію.
Було підраховано, що до будівництва було залучено 80 000 — 120 000 робітників. Взимку будівництво було ускладнено вкрай низькими температурами, вічною мерзлотою і нестачею харчів. Влітку на заваді були заболочена місцевість, хвороби, комарі, мошки, гедзі тощо. З технічного боку проблемними були особливості будівництва у вічній мерзлоті, погана логістика, стислі терміни будівництва та гостра нестача електрики та техніки. В результаті вже збудовані залізничні колії повільно руйнувались. Брак матеріалів також вплинув на проект. Однометрові шматки рейок евакуйованих з охоплених війною районів мали бути доставлені і знову зварені, щоб сформувати 10-метрові рейки.
У міру розвитку проекту з'ясувалась його малорентабельність. У 1952 році чиновники дозволили знизити темп роботи над проектом. Будівництво було зупинено в 1953 році після смерті Сталіна. Всього 698 км залізниці було завершено, офіційна вартість робіт склала 260 мільйонів рублів, проте за пізнішими оцінками близько 42 млрд рублів (2,5 % від загального обсягу інвестицій СРСР на той час, або близько $ 10 млрд в доларах на 1950). Залізниця була швидко знищена великими температурними градієнтами і структурними невдачами, пов'язаними з реконструкцією. Принаймні 11 локомотивів і 60 000 тонн металу були закинуті, збудовані мости згнили або згоріли. З усім тим, телефонна мережа залізниці залишалася на службі до 1976 року.
Близько 350 км колій між Салехардом і Надимом залишилися в експлуатації з 1950 по 1980-і роки. Однак в 1990 році лінія була закрита, і перші 92 км залізниці з Салехарда були демонтовані.
Поточні операції та перспективи[ред. | ред. код]
На середину 2010-х в експлуатації є найзахідніша частина залізниці, що зв'язує Лабитнангі із залізницею на Воркуту, і, таким чином, з материковою залізницею. Міст через Об в Салехарді так і не було побудовано.
Ділянка між Пангоди і Новим Уренгоєм була відновлена у 1970-х роках з розвитком газових родовищ в регіоні, в тому числі відгалуження до Ямбургу. Лінія має з'єднання з материковою залізницею в Коротчаєво.
Відомий як частина Північного широтного шляху, Північний широтний хід, нове будівництво ділянки залізниці між Салехардом і Надимом розпочалася 19 березня 2010 року в Салехарді[1][7][8] Планується побудувати комбіновані автомобільно-залізничні мости через річки Об і Надим, таким чином залізниця буде з'єднана з материковою на обох кінцях.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://rbth.co.uk/articles/2012/06/07/a_living_city_among_dead_roads_15830.html
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 25 липня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Gulag Memorial
- ↑ JENISSEI-ITL UND BAU 503. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 25 липня 2015.
- ↑ Industrial Urals – Polar Urals to build $1.9bn Salekhard – Nadym railroad. Marchmont. 10 березня 2010. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 25 липня 2015.
- ↑ а б On the “Ural Industrial – Ural Polar” Federal Comprehensive Project Implementation Process (PDF). Ural Industrial – Ural Polar. Feb 2010. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2015.
- ↑ Governor of Tyumen oblast Vladimir Yakushev: "Our megaproject has huge investment potential" Governor's interview with the OJSC "Corporation Ural Industrial - Ural Polar". cupp.ru. 10 березня 2010. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
- ↑ Construction of the Salekhard - Nadym railroad has started!. Corporation Ural Industrial - Ural Polar. 19 березня 2010. Архів оригіналу за 20 March 2013. Процитовано 5 березня 2015.